Методичні рекомендації для органів місцевого самоврядування щодо запобігання та протидії домашньому насильству!

Домашнє насильство є системною проблемою. Відповідно до соціологічних опитувань, проведених Фондом ООН у галузі народонаселення (UNFPA), 45% опитаних українців стикалися з проявами домашнього насильства у дитинстві, з 31 % уу дорослому віці.
У грудні 2017 року Верховна Рада України ухвалила Закон «Про запобігання та протидію домашньому насильству», який є спробою вирішити проблему домашнього насильств. Зокрема, у цьому Законі запропоновано новий підхід до боротьби з цим негативним явищем у суспільстві.

Відповідно до цього закону на органи місцевого самоврядування покладено ряд функцій, спрямованих на запобігання та протидію домашньому насильству.
Пропонуємо інформацію, яка може бути корисною для визначення понять, компетенцій та  способів запобігання випадкам домашнього насильства.

Ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" (далі - Закон) домашнім насильством визнаються діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

1) Хто може бути визнаним постраждалою особою?

Постраждалими визнаються особи, незалежно від того, чи проживають вони спільно зі своїми кривдниками, чи ні.
До постраждалих, відповідно до ч. 2 ст. 3 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» відносяться:
• наречені;
• подружжя;
• колишнє подружжя;
• батьки (мати, батько) і дитина/діти;
• нерідні батьки та діти одного з подружжя, які не є спільними або всиновленими (пасинок/падчерка);
• особи, які спільно проживають/проживали однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, їхні батьки та діти;
• рідні брати і сестри;
• інші родичі до двоюрідного ступеню зв'язку;
• опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають або перебували під опікою, піклуванням;
• прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають або проживали в сім'ї патронатного вихователя;
• будь-які інші родичі, особи, які пов'язані спільним побутом, мають спільні права та обов'язки за умов спільного проживання (діди та онуки, прадіди та правнуки тощо).

2) Які повноваження органів місцевого самоврядування у сфері запобігання та протидії домашньому насильству?

Відповідно до ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад у сфері запобігання та протидії домашньому насильству належать зокрема:
1) забезпечення надання соціальних послуг на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, у тому числі шляхом соціального замовлення у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;
2) визначення потреби у створенні спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб, забезпечення їх створення та функціонування, здійснення контролю за їхньою діяльністю;
3) участь у підготовці фахівців, до компетенції яких належать питання запобігання та протидії домашньому насильству, у тому числі фахівців, які реалізують програми для кривдників;
4) прийом і розгляд заяв та повідомлень про вчинення домашнього насильства, забезпечення застосування заходів для його припинення, надання допомоги постраждалим особам;
5) інформування постраждалих осіб про права, заходи та соціальні послуги, якими вони можуть скористатися;
6) збір, аналіз і поширення відповідно до законодавства інформації про домашнє насильство на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці;
7) виконання повноважень органу опіки та піклування.

Крім того, органи опіки і піклування у сфері запобігання та протидії домашньому насильству стосовно дитини та/або за участю дитини, а також стосовно недієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, здійснюють заходи, направлені на:
1) захист прав та інтересів постраждалої дитини, дитини-кривдника, у тому числі шляхом звернення до суду, представництва прав та інтересів дитини у суді при розгляді питань, пов'язаних із здійсненням актів домашнього насильства, зокрема про видачу обмежувального припису;
2) захищають права та представляють інтереси постраждалої особи, яка є недієздатною особою, в органах державної влади, органах місцевого самоврядування чи в суді (у разі потреби);
3) надання допомогу та захист постраждалим дітям, дітям-кривдникам, які мають статус дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;
4) розгляд у порядку, встановленому Сімейним кодексом України, питання про доцільність відібрання дитини або позбавлення батьківських прав стосовно дитини, якщо кривдниками дитини є батьки (усиновлювачі) або один із них;
5) порушення перед судом питання про звільнення в установленому законодавством порядку від повноважень опікуна або піклувальника у разі вчинення ними домашнього насильства стосовно недієздатної особи або особи, цивільна дієздатність якої обмежена;
6) розгляд у порядку, встановленому законодавством, питання про доцільність відібрання дитини в опікуна (піклувальника), прийомних батьків, батьків-вихователів, про звільнення особи від обов'язків опікуна (піклувальника) дитини, розірвання договору про патронат над дитиною, скасування рішення про влаштування дитини до дитячого будинку сімейного типу або до прийомної сім'ї у разі здійснення домашнього насильства стосовно дитини або за участю дитини;
7) надання згоди на отримання соціальних послуг постраждалою дитиною, дитиною-кривдником, якщо батьки, інші законні представники дитини є кривдниками або ухиляються від захисту прав та інтересів дитини; постраждалою особою, яка є недієздатною особою, у разі якщо законного представника такій особі не призначено, або законний представник є кривдником чи ухиляється від захисту прав та інтересів такої особи;
8) надання згоди на внесення персональних даних про дитину/недієздатну особу, яка повідомила про вчинення насильства або є постраждалою особою, до Єдиного державного реєстру випадків домашнього насильства та насильства за ознакою статі, якщо батьки, інші законні представники дитини є кривдниками або ухиляються від захисту прав та інтересів дитини;
9) влаштування дитини в сім'ю патронатного вихователя у разі неможливості проживання дитини із своїми батьками, іншими законними представниками у зв'язку із вчиненням домашнього насильства стосовно цієї дитини або за її участі;
10) влаштування постраждалої особи, яка є недієздатною особою, до закладу соціального захисту у разі, якщо у зв'язку із вчиненням домашнього насильства проживання такої особи в сім'ї чи з опікуном становить загрозу її життю та здоров'ю;
11) інші повноваження, передбачені законодавством України.

Окремо слід наголосити, що  відповідно до п. 7 Порядку взаємодії суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року № 658 голови міських, селищних, сільських рад, у тому числі об’єднаних територіальних громад, а також старости сіл і селищ, визначених за рішення місцевої ради об’єднаної територіального громади, несуть персональну відповідальність за забезпечення виявлення дітей, які перебувають у складених життєвих обставинах, випадків жорстокого поводження з ними, виникнення безпосередньої загрози їх життю або здоров’ю, надання таким дітям допомоги в межах свої повноважень і своєчасне інформування про них відповідальних суб’єктів виявлення та/або організації соціального  захисту дітей.


3) Який механізм здійснення органами місцевого самоврядування заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству?

22.08.2018 року постановою № 658 Кабінету Міністрів України був  затверджений Порядок взаємодії суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статті.
Відповідно до положень цього порядку виконавчі органи рад об’єднаних територіальних громад, міських, районних у містах (у разі їх утворення), сільських, селищних рад з метою забезпечення здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статі визначають відповідальних працівників виконавчого комітету (у випадку об’єднаних територіальних громад, міських, районних у містах рад - може бути структурний підрозділ), які проводять роботу з прийому та реєстрації заяв і повідомлень про вчинення насильства, координації заходів реагування на факти вчинення насильства, надання допомоги і захисту постраждалим особам, а також роботу з кривдниками.