СТОРІЧНИЙ ДОСВІД УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ МАЄ БУТИ ВИВЧЕНИЙ І ВПРОВАДЖЕНИЙ У ПРАКТИКУ

Цього року  відзначається 100-річчя запровадження державної служби в Україні. Відправною датою послужило прийняття Закону про урочисту обітницю урядовців і суддів та присягу військових на вірність Українській Державі від 30 травня 1918 року.

З цієї нагоди Міжрегіональним управлінням Національного агентства України з питань державної служби у Дніпропетровській та Запорізькій областях спільно із Запорізьким центром перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів проведено тематичні круглі столи: "Державна служба України: регіональний історичний контекст", "100-річчя державної служби: загальнодержавні тенденції та регіональний аспект". У заході взяла участь керівник апарату облдержадміністрації Зінаїда Бойко.

- Незважаючи на складний та суперечливий етап національного піднесення, в добу Української Держави, сто років тому  було розпочато процес формування та становлення інституту вітчизняної державної служби в Україні. Тодішнє керівництво Української Держави визначило, що без урегулювання цих важливих відносин будувати державу вкрай важко. Досвід попередників, які взяли на себе відповідальність за створення та запровадження нової системи державної служби,  не повинен бути забутий, а ретельно вивчений і впроваджений у практику, - зазначила Зінаїда Бойко.

Начальник Міжрегіонального управління Національного агентства України з питань державної служби у Дніпропетровській та Запорізькій областях Світлана Бамбизова та заступник директора Державного архіву Запорізької області  Ольга Ядловська ознайомили учасників заходу з історією створення державної служби в Україні.

Як окремий інститут національної держави державна служба, в її нинішньому розумінні, з'явилася  за часів Гетьманату Павла Скоропадського.

З метою побудови державного апарату  в доповнення до основного закону, що отримав назву Законів про тимчасовий державний устрій, від 29 квітня 1918 року було прийнято та значною мірою впроваджено цілу низку системних законів, які вперше в історії України на законодавчому рівні закріпили основу інституту державної служби. За різними оцінками, було прийнято близько 400 нормативно-правових актів, різних за статусом, для врегулювання нових суспільних відносин.

Чільне місце тут посідає Закон про урочисту обітницю урядовців і суддів та присягу військових на вірність Українській Державі від 30 травня 1918 року.

Стосовно визначення статусу, місця та ролі державної служби в ті часи  слід зазначити, що ці питання вирішувалися досить системно та професійно. Був визначений реєстр державних посад, зв'язок службовця з державою, порядок призначення та звільнення, започаткування та ведення службово-посадових реєстрів, а також спеціальний орган,  відповідальний за організацію та супроводження державної служби в Українській Державі.

Для впорядковування штатної структури та уніфікації Гетьман П.Скоропадський 25 червня 1918 року підписав за поданням Ради Міністрів Закон «Про нормальний розпис, утримання службовців у центральних урядових установах цивільних відомств». Усі державні службовці поділялись на класи за посадою і пенсійним забезпеченням.

Згідно зі штатним розписом посад державних службовців у вищих та центральних органах державної влади Української Держави  старші фахівці та фахівці мали дуже високі класи посад та оклади,  їх було в кожному міністерстві від двох до п’яти  осіб. Вони були дійсно професіоналами й тією аналітичною групою, яка розробляла законопроекти й внутрішньонормативні документи міністерств та відомств. Крім цього, урядовці з особливих доручень теж мали високий статус, які здебільшого виконували специфічні доручення міністра або директорів департаментів. Але в основному на них було покладено здійснення ревізійних та контролюючих функцій щодо територіальних підрозділів міністерств. Урядовці ж 1-го - 3-го рангів (їх ще називали канцелярськими урядовцями) разом з практикантами були найнижчою та найбільш численною ланкою в центральному апараті, виконували всю повсякденну та рутинну роботу.

Так само як і в наш час державні службовці повинні були скласти урочисту обітницю на вірність Українській Державі.  Сам текст  обітниці був дуже лаконічний та схожий на нашу присягу державного службовця.

Під час круглого столу учасники мали можливість ознайомитися з фотокопіями раритетних документів, що відображають управлінські процеси на теренах Запорізької області, починаючи з 1918 року, а також проаналізували історичний досвід,  обговорили нові тенденції у розвитку державної служби України.

Крім цього,  у холі Центру працює постійно діюча тематична виставка "100-річчя державної служби: загальнодержавні тенденції та регіональний аспект",  підготовлена фахівцями Державного архіву Запорізької області.

 

Департамент інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю

Теґи: